Строки зберігання після сплати боргу: три роки чи 18 місяців
Для порушень платежів, про які контрагент повідомляє кредитне бюро, затверджені наглядовими органами правила поведінки за ст. 40 GDPR передбачають базовий строк зберігання три роки. За позицією Bundesgerichtshof (BGH), вони можуть слугувати орієнтиром для зважування інтересів за ст. 6 абз. 1 п. f GDPR, якщо в типізованому вигляді ведуть до належного балансу інтересів і при цьому враховується конкретний випадок (рішення від 18.12.2025, I ZR 97/25).
За трьох умов строк зберігання скорочується до 18 місяців (BGH, I ZR 97/25, Rn. 51): борг було погашено протягом 100 днів після повідомлення, і до спливу 18 місяців кредитному бюро не повідомлено жодних інших негативних даних. Крім того, про вас немає інформації з реєстру боржників або з оголошень про банкрутство, навіть щодо інших вимог. Якщо бракує хоча б однієї умови, зберігається строк три роки.
Згідно з рішенням BGH, строк видалення з публічного реєстру не визначає допустимий строк зберігання цих повідомлених даних. Суд скасував апеляційне рішення Oberlandesgericht Köln від 10.04.2025 і повернув справу на новий розгляд.
Рішення Суду ЄС про строк зберігання і скоринг
07.12.2023 Суд ЄС ухвалив два рішення щодо SCHUFA. Одне стосується даних із публічного реєстру, інше стосується скорингового значення. У об’єднаних справах C-26/22 і C-64/22 йшлося про дані про звільнення від залишкової заборгованості з публічного реєстру банкрутств. Згідно з рішенням, зберігання цих даних кредитним бюро понад шестимісячний строк реєстру більше не можна обґрунтувати ст. 6 абз. 1 п. f GDPR.
Шість місяців випливають із § 3 InsBekV. У справі C-634/21 ішлося про саме скорингове значення: воно може бути автоматизованим рішенням у розумінні ст. 22 абз. 1 GDPR, якщо третя особа вирішальною мірою ставить своє рішення щодо договору в залежність від нього.
Як домогтися видалення: заява, скарга, позов
Кредитне бюро і підприємство, яке подало дані, є кожне окремим контролером у розумінні ст. 4 № 7 GDPR. Тому звертайтеся письмово до обох одночасно.
Шлях має три етапи: заяву за ст. 17 GDPR, скаргу до наглядового органу за ст. 77 GDPR, позов до цивільного суду. Кожен етап доступний незалежно від інших.
Заява про видалення до SCHUFA і до кредитора
Подайте заяву про видалення за ст. 17 GDPR до SCHUFA і одночасно вимагайте від підприємства, яке подало дані, повідомити SCHUFA про погашення. Обґрунтуйте заяву відсутністю потреби у зберіганні (ст. 17 абз. 1 п. a GDPR). Наведіть особливі обставини, які надають вашому інтересу у видаленні при зважуванні за ст. 6 абз. 1 п. f GDPR істотно вищу за середню вагу (BGH, I ZR 97/25, Rn. 52).
Зазначте дату сплати і дату повідомлення. Від обох дат залежить строк 18 місяців. Контролер повинен відповісти невідкладно, не пізніше ніж через місяць після отримання заяви; для складних або численних заяв він може продовжити строк на два місяці, але має повідомити вас про це протягом першого місяця (ст. 12 абз. 3 GDPR).
Скарга до органу захисту даних і позов
Якщо SCHUFA відмовляє у видаленні, ви можете подати скаргу до наглядового органу. Ст. 77 абз. 1 GDPR дозволяє обрати орган за місцем проживання, місцем роботи або місцем ймовірного порушення.
Незалежно від цього ви можете подати позов до цивільного суду про видалення за ст. 17 GDPR і про відшкодування за ст. 82 GDPR. Обидва шляхи діють паралельно. Який із них матиме успіх, залежить від того, чи перевищує зберігання строки затверджених правил поведінки, чи виправдовують особливі обставини вашої справи коротше зберігання (BGH, I ZR 97/25, Rn. 52), або чи дані походять із публічного реєстру.
Відшкодування і витрати за неправомірного зберігання
Якщо зберігання перевищує допустимий строк, постає питання про відшкодування за ст. 82 абз. 1 GDPR. Норма охоплює і матеріальну, і нематеріальну шкоду.
Матеріальна шкода означає вимірні недоліки, як-от вища ставка за кредитом чи витрати на альтернативне фінансування. Нематеріальна шкода означає погіршення без грошового виміру. За ст. 82 абз. 3 GDPR контролер несе відповідальність, доки не доведе, що він жодним чином не відповідальний за подію, яка спричинила шкоду.
Відшкодування за ст. 82 GDPR
Шкоду маєте обґрунтувати ви самі. Документуйте відмови в кредитах, відмови в оренді житла і зірвані договори, кожного разу із зазначенням дати і листа протилежної сторони.
Хід справи I ZR 97/25 показує діапазон результатів. Landgericht Bonn відхилив позов 21.06.2024, Oberlandesgericht Köln 10.04.2025 присудив позивачеві 500 євро нематеріального відшкодування з відсотками і 540,50 євро позасудових витрат на правовий захист (I ZR 97/25, Rn. 4).
Bundesgerichtshof скасував це рішення 18.12.2025 і повернув справу на новий розгляд. Думка апеляційного суду, що інтерес у видаленні завжди переважає вже з моменту погашення вимоги, перевірки не витримала (Rn. 21). Після повернення справи апеляційну скаргу відкликали; у силі залишається відмова в позові, ухвалена Landgericht Bonn.
Навіть у межах строків правил поведінки ви можете навести особливі обставини, які надають вашому інтересу у видаленні істотно вищу за середню вагу; тоді у виняткових випадках належним може бути лише ще коротше зберігання (Rn. 52). Відкритим залишається питання, чи звільняє SCHUFA від відповідальності за ст. 82 абз. 3 GDPR дотримання правил поведінки (Rn. 61 по 64).
Адвокатські витрати і ризик витрат
Законна винагорода визначається за RVG (Законом про оплату послуг адвокатів) і ціною предмета справи. Для судового провадження відшкодування регулює § 91 абз. 1 ZPO: сторона, яка програла, несе судові витрати, включно з необхідними витратами протилежної сторони.
У позасудовому порядку це правило не діє. Хто там несе витрати, узгоджується окремо в мировій угоді. Чи покриє це ваше страхування правового захисту, ми з’ясовуємо через запит про покриття до прийняття доручення.
Додаткова інформація
Ці теми також можуть вас зацікавити:
Ця інформація не є правовою консультацією в конкретній справі.
